Якщо ви хочете, аби ваші шви між плитками виглядали естетично, а також забезпечити себе від порізів по краях, тоді вам просто необхідно затирати шви. Затирання швів також необхідне, аби захистити внутрішню поверхню плитки від впливу вологи, хоча гарантувати повну водопроникність не зможе жоден вид затирок.
Затирки роблять на основі цементу, їх можна згрупувати на дві категорії:
1. Портлендський цемент, як основа для цементно-затирочних робіт.
2. Пісок змішаний з портлендським цементом, як основа цементно-затирочних робіт.
Ще в 19 столітті Йозеф Аспдін з Великобританії (м. Лідс) придумав методику затирання цементу.
Основна затирки складається із звичайного цементу з деякими добавками, які змінюють його физико-хімічні характеристики. Її ще називають затиркою, яка служить для наповнення швів, ширина яких не більше половини сантиметра.
При покупці затирка завжди дивіться інструкцію, в якій вказується максимально допустимий шов.
Якщо ви додасте до цементу пісок, то отримаєте цементно-піщану затирку. І чим більше буде товщина шва, тим більше зерно потрібно використовувати для даної затирки. Затирка зазвичай має сірі або білі відтінки. Зазвичай такого типа затирки застосовують для плитки з емалі, так і для неемальованої плитки. Але найчастіше для плитки не можна використовувати затирку з піску, оскільки поверхня плитки легко піддається дряпанню.
Якщо при виборі затирки ви не зустрічаєте сухих полімерів, тоді краще всього використовувати латексних наповнювачів, які використовуються в затирці. Такі затирки менше всього пропускають воду, і мають більший термін служби.
Якщо шов має ширину менше п'ятнадцяти міліметрів, тоді вам необхідно застосовувати портленд-цемент з потрібними наповнювачами. Якщо все ж шви ширші, тоді вам треба на одну частину цементу додати одну частину піску.
Якщо шов має ширину 1,2 сантиметра, то він вважається широким, і його затирають піщаною затиркою, розміром зерна в 30 одиниць.
А якщо шов досягає 2,5 сантиметрів, тоді краще всього зупинитися на універсальному піску.
Наступним типом затирок йде «епоксидка», яка складається з епоксидної смоли, отверджувачів і фарб, які мають високу водонепроникність і великий термін служби.
«Епоксидка» має найвищу ціну. І якщо ви вирішите купити її, то повинні знати, що вона володіє найвищою в'язкістю. Це приводить до ускладнення затирання швів і приводить до важкого очищення поверхонь після роботи з нею.
Непридатна також епоксидна затирка при товщині вашої плитки менше 1,2 сантиметра, а товщина шва не більше 0,6 сантиметрів. Дані характеристики не дозволяють «епоксидці» глибоко проникати в глиб шва. В даному випадку краще застосовувати «епоксидку» з портленд-цементом. Але така затирка сприйнятливіша до вологи, розчинників і фарбників.
Важливо пам'ятати, що використання «епоксидки» ефективно для плитки з рівними краями, але ні в якому випадку не для смальти. При роботі з епоксидною смолою одягайте респіратор.
Існують також затирки на основі фуранової смоли, їх особливість в тому, що там абсолютно немає води. Це найстійкіша до хімічних реагентів затирка аж до сильних кислот. Але при цьому з нею дуже складно працювати; так заздалегідь кожну плитку потрібно покривати воском під час роботи, а в кінці - негайно залишки затирки очистити парою. Затирки з фурану мають один колір - чорний.
Але все таки є речовини, які руйнують фуранові затирки. Тому перед вибором затирки, проведіть тест над нею з речовинами, які вступатимуть з нею в з'єднання. Використання фуранових смол для затирки мають різні модифікації, все залежить від співвідношень додавання цементу, латексу і піску. Найчастіше така затирка застосовується усередині промислових об'єктів, тому, якщо вам необхідно затерти шви між плиткою будинку, то краще уникнути даного виду затирки.
07.07.2010
У будь-якому будівництві, як і в будь-якій іншій сфері, технології не стоять на одному місці, тим самим удосконаляться використовувані матеріали, будівельні ...
Ця грунтовка згодиться вам при фарбуванні стелі. Розказуємо, як її приготувати.Що знадобиться:- 200 г господарського мила;- 50-100 г оліфи;- 3 кг гашеного ...
